«Я давно зрозуміла, що моделінг 一 це наркотик», 一 модель Олександра Стеценко про моделінг в Гонконгу, подорожі, як челендж та «путінізм» материкових китайців.

Олександра Стеценко працює моделлю сім років. Материнська агенція 一 Intermodels. Ми говоримо про моделінг в Гонконгу, куди Саша приїхала на контракт вперше у 2017, потім залишилась ще на три місяці. Вдруге вона повернулась влітку 2020 і залишилась на півроку. Втретє 一 у квітні 2021 року і працює в Гонконгу до теперішнього часу. 

Говоримо з Сашою по відеозвʼязку, вона розвертає камеру і показує вид з гонконгського даху. Каже, що інтервʼю тут проведемо з двох причин: дивитись на вид і побути в тиші, адже в маленьких модельних апартах з шістьма квадратними метрами на людину в Гонконгу це складно.

一 Як у тебе проходить адаптація в новій країні і oчи відчувається Україна домом після багатьох років життя за кордоном?

一 Відчуття дому сто відсотків залишається. Мені здається, скільки б я на якому контракті не була, все одно Україна 一 це дім. Щодо адаптації, у мене ніколи не було джетлагів чи довготривалого періоду перелаштування на їжу, час, режим сну, повітря тощо. Єдине, що дивно для мене, коли ти повертаєшся додому з Азії, летиш через Дубай чи Франкфурт, починаєш чути рідну мову і розумієш людей навколо. 

一 За що ти любиш подорожувати?

一 Я давно зрозуміла, що моделінг 一 це наркотик. За ці роки я стала залежна від пересування і мені завжди не вистачає гостроти: дорога, якісь складнощі, валізи, пошуки, відкриття нових місць. Ти присідаєш на такий режим челенджу.

Мені подобаються подорожі через те, що тебе це завжди тримає в русі, ти завжди зібраний, включений в ситуацію, напоготові, завжди тримаєш руку на пульсі. 

一 Як було з роботами, кастингами під час ковіду?

一 Цікаво, що у 2020-му з роботою було значно краще, ніж зараз. Тому, що майже у всіх брендів були якісь «подушки безпеки»: життя деформувалося через вірус, але з перервами, паузами знімали всі. Після трьох років цієї історії зараз у всіх закінчилися гроші, надходжень і заробітку не було через ковід, і роботи менше.

一 Коли ти приїхала в Гонконг вдруге влітку 2020 року, якраз був карантин. Як він у тебе пройшов?

一 Я планувала з контракту в Південній Кореї одразу летіти в Гонконг, не заїжджаючи в Україну. Але у Гонконгу сталась нова хвиля карантину, і вони закрили кордони. У мене вже була готова віза, але ніхто не міг мені її надіслати 一 візові центри, магазини, все було закрито. А тоді робочі візи були паперові, які потрібно вклеювати в паспорт.

Тому я була вимушена повернутися в Україну. Але через два дні вдома мені прийшла віза, моє агентство в Гонконгу Primo уже замовляли квитки. Удома я побула тиждень.

Тоді, щоб заїхати у Гонконг можна було сидіти карантин навіть вдома, ледь не на чесному слові. Але у дівчини-моделі, з якою я летіла тим же рейсом з України і в те ж агентство виявили ковід тестом по приїзду в аеропорту. Її доправили до госпіталю, а мене у віддалений готель для людей, які потенційно комунікували з зараженими. На наступний день виявилось, що у моделі не було ковіду, а позитивний тест показав вироблені після вірусу антитіла. А я вже залишилась добувати два тижні в карантинному готелі. 

一 Як ти це сприйняла?

一 Я стресувала перші півгодини. Але, напевно, через те, що я вже шостий рік їжджу у поїздки, в голові наче стоїть програма, а що вирішиться від цього стресу? Ось новий варіант твоїх умов і ти їх приймаєш. Перші хвилини кидає на емоції, але це ж не назавжди, усього два тижні.

Цей карантинний готель був двоповерховим, за вікнами з коридору виглядали гори, я навіть в цьому шукала плюси, і намагалась ті секунди, поки виходжу на коридор забрати їжу чи винести пакет зі сміттям, подихати гірським повітрям.

На наступний день після того, як мене туди привезли, життя взагалі заграло новими барвами. Там було маленьке віконце в туалеті, звичайно, там курити не можна було, але, вибачайте, порушувала. І ось через це віконце я чую знайому мову. І розумію, що один чоловік сидить в наступному двоповерховому будиночку, а інший бігає внизу. Я думаю, робити нема чого, інтернету нема, буду розважати себе спогляданням на людей. Як виявилось, це були українські моряки, у яких сталась точно така ж як у мене ситуація. У когось з ким вони спілкувались спочатку виявили ковід, потім, виявилось, це теж були антитіла, але рейс хлопців уже відплив. І от одному з них вдавалось якось вибігати з готелю до чоловіків на будівництві поряд і «стріляти» цигарки.

一 Наші люди всюди! Але чекай, там не було інтернету?

一 Вайфаю не було. Коли мені робили візу, потрібно було мати гонконгську номер, от на ньому у мене було два гігабайти інтернету, тому я раз на тиждень обирала собі фільм, скачувала його і дивилась так уважно, як ніколи. Але рятувало, що в мене була електронна книга.

一 А твоя агенція у Гонконгу Primo, вона знала, де і як ти?

一 Так, вони знали, і я залишала їхні контактні номери, адресу. Але вони не могли зарадити мені, вже був «карантинний ордер» про те, що я повинна відбути карантин, бо спілкувалась з людиною, яка ніби була заражена ковідом.

一 Розкажи про можливості для моделей в Гонконгу.

一 О, зараз буде реклама Гонконгу. Мені здається, що гонконгський маркет не схожий ні на що інше, бо тут є все і одразу. Це така собі американська мрія по-азіатськи, бо тут є велика кількість дуже стильових, відомих журналів, як Vogue, Marie Claire, Harper’s Bazaar, і якихось місцевих, андеграунд, фешн. Є і щось кріпі, дивне, незрозуміле і дуже несхоже на класичний фешн. Тут багато TVC, роликів, фільмів, кліпів. Робота тут є, і вона якісна, але ти не можеш бути впевнений, наскільки тобі пощастить її взяти. Наприклад, кажуть, що в Таїланді можна легко зробити журнали, і ти наче туди їдеш, заробиш чи ні, а все одно наробок журналів і фешн-фотографій з собою забереш. А тут це все не певно.

一 Через високу конкуренцію?

一 Так, і може через невеликий обсяг робіт. І ще варто зауважити, якщо з усіх азіатських маркетів, Корея, Японія, Китай, все ж таки моделінг базується на європейському типажі, то тут цей маркет наполовину розділяється з азіатами. Тут дуже велика кількість корейців, китайців, тайців, з Сінгапуру моделі приїжджають на контракти.

一 Які найкращі агенції у Гонконгу?

一 Quest, Primo, Wi Management, Synergy.

一 Які прайси в Гонконгу, якщо порівнювати з іншими азіатськими країнами?

一 Через те, що прайс не погодинний, а за роботу в цілому, здається, що вони менші. Наприклад в Китаї у кожної моделі є погодинний прайс і незалежно від того, який це вид роботи, просто якась сума в годину. Тут все залежить від бренду. Кажуть, що в Китаї прайси вищі, але в Китаї ти й просто більше працюєш, і заробляєш більше. У Гонконгу люблять режим роботи на пів дня 一 3-4 години. 

一 За що ще можна любити Гонконг?

一 Жива природа, якої мені не вистачало в більшості поїздок. Удома в Україні вийшов з дому, і вже пройшовся лісом, парком. Усе це я тут в Гонконгу знайшла: гори, море, ліси. Наприклад, у Японії жива природа теж є, але до неї ще потрібно доїхати.

一 Як тобі місцеве населення?

一 Якщо брати корінних жителів Гонконгу, то воно чудове. Це люди, виховані в традиціях більш властивих британцям. Усі без виключення розмовляють англійською. Навіть зовнішньо вони виглядають не як китайці-китайці. У них читається змішана кров, і вони дуже симпатичні. Ще один плюс, за що можна любити Гонконг [сміється 一 ред.].

Рідше можна помітити такі ситуації, на які багато моделей скаржаться в Китаї, коли на вулиці ригають, плюються тобі під ноги, так зване «пекінське бікіні», коли чоловіки оголюють животи.

Гонконг відстоює автономію, але Китай  посилює свій вплив, і я думаю, що до 2047 року Гонконг не залишиться автономним, кожен місяць новими законами, помітно і непомітно, але Гонконг переходить до тотального контролю материкового Китаю.

一 До речі, ти читаєш новини Гонконгу, і чи цікавишся, що відбувається на локальному рівні?

一 Так, я підписана на одну сторінку в Інстаграмі з новинами, але я не завжди повністю розумію контекст. Тобто якісь гостросюжетні історії, що під варту в тюрму посадили дітей через те, що начебто довели, що вони були в складі організації, яка підтримує незалежність Гонконгу. І це дуже вирвано з контексту, а я не зовсім розумію правову систему Гонконгу.

Тут кожен рік, коли починаються мітинги за незалежність, відбувається лютий патруль поліції. Ти виходиш на вулицю і більше помітно кількість поліції, ніж людей на вулиці.

Коли почалася війна в Україні, а в Гонконгу дуже багато моделей з України, ми виходили з прапорами, плакатами просто походити. І буквально через 10 хвилин приїжджає поліція і каже, що це несанкціонований мітинг, якщо більше двох людей 一 не можна. Ми ходили по двоє, парами, і по черзі піднімали прапор.

Про війну

一 Я розумію, що в Гонконгу багато росіян. Як місцеве населення ставиться до російсько-української війни? Чи були в тебе якісь конфлікти?

一 Коли війна тільки почалася, не всі розуміли, звідки і які новини читати. Бо, звичайно, є Китай, який зрозуміло на чиєму боці стоїть. Я зустрічалася з якимось спотвореним сприйняттям війни, але добре те, що все ж таки доступ до інформації є. І люди розуміють, що треба десь на інших сайтах пошукати, почитати. Гонконгці точно підтримують Україну і розуміють нас. Але через те, що тут велика кількість мігрантів з материкового Китаю, була ситуація, коли я стою десь в черзі, тримаю український паспорт, і до мене підходить нетверезий китаєць і каже: «Ти з України, а я за росію, путін 一 красавчик». Звичайно, як би всередині в той момент емоції не вирували, але людина особливо навіть не розмовляє англійською. Не хочеться опускатися до рівня такої бидло-свиноти, яка приперлася не в свою країну і ходить тут, плює, тикає в тебе пальцем, знімає на камеру і каже такі речі.

На початку повномасштабного вторгнення я жила в апартаментах, де в нас були всі українці. Хлопчик з Харкова, дівчинка з Одеси, дві дівчинки з Києва і я з Чернігова. Я не могла зв’язатися з батьками два тижні. Ми постійно були на стресі. Звичайно, мені пощастило, що в апартах не було росіян, бо я не впевнена, як в тому, не зовсім контрольованому стані, я б себе повела. 

Зараз багато моделей приїжджає з Росії. Ніхто не маскується. Більшість людей розуміють, що не треба піднімати цю тему, але є і без не знаю чого в голові. Які не втримуються і починають казати: «путін 一 він же тільки за внутрішню політику відповідає, за зовнішню ні. Війна це не він. А внутрішня 一 добре, у мого батька бізнес і в нас в бізнесі все класно». Я кажу, так чому ти приїхала в Гонконг, а не сидиш з батьком бізнес робиш? «Ні, Саш, ти нічого не подумай, мені шкода вас, але наші хлопці теж вмирають, ти розумієш, мені теж шкода наших хлопців». 

一 А як модельна агенція, чи запитували, чи цікавляться зараз як ти і що відбувається? 

一 Якось це ще було актуально для них перші місяці, зараз ні. На роботах клієнти зазвичай питають звідки ти. Звичайно, кажуть, що нам дуже шкода, ми у вас віримо, питають, як там моя сім’я, як зараз стан. Клієнти цікавляться, але клієнти, зазвичай, це більш молоді, сучасні люди. Я все ж таки думаю, що місцеве населення тримає руку на пульсі новин, подій взагалі. 

一 Які в Гонконгу виклики для моделей? 

一 Лише один виклик 一 це габарити апартаментів. Вони надзвичайно маленькі, це може бути шість квадратних метрів на людину. Транспорт тут зручний, у будь-який час і в будь-яку точку: автобус, метро, трамвай, пароми, таксі, велосипед. Та навіть пішки, оскільки у мене такі малесенькі апарти і шість людей в них, щоб був час побути самій  я з роботи ходжу дві години пішки. Всюди є бордюри, іти безпечно.

一 А чи дорого там? 

一 Дорого. Я вчора бачила смішний рілс в Інстаграмі, як зекономити в Гонконгу 一 полетіти звідси. Тут все дуже дорого, особливо через кризу, яка виникла після ковіду зі зниженням туризму. Наприклад, враховуючи, що я тут була у 2017 році, у 2020 一 ціни були такі ж, все ті ж 62 гонконгських доларів за пачку цигарок. Зараз уже як три місяці ціни кожного дня ростуть. У цьому плані Гонконг від ковіду дуже постраждав.

一 Чи вистачає покетів? 

一 На їжу і транспорт вистачає. Якщо це додаткові забаганки, як цигарки, не вистачить. І це ще в нашій агенції покети 800 гонконгських доларів, в інших менше. Як агенція думає, що моделі виживають, я не знаю.

一 Не буду запитувати про точні суми, але чи вистачає тобі, умовно кажучи, заробити, відкласти і надіслати батькам гроші? 

一 В принципі так, виходить, але зараз, порівнюючи навіть з минулим роком, це значно менше. Я, звичайно, з цього приводу хвилююся, але через те, що особливо ніяких інших варіантів куди їхати немає, тут вже більш-менш стабільність. Я розумію, що я присіла на цю стабільність. І мені лячно щось змінювати. То я раніше не могла змиритися в стабільності, і мені потрібно було завжди новий челендж. Зараз через непевність взагалі у світі, ковід, війна, ти не знаєш, що трапиться наступного дня, здається, що краще сидіти тут.

一 Яке майбутнє моделінгу в Гонконгу? 

一 Складно сказати, бо я все ж таки вірю і сподіваюся, що вони відстоять свою автономність. І події минулих років з мітингами, революцією, в них майже так само, як в нас, якісь літні люди можливо десь і частково віддають перевагу Китаю, але точно не всі. А все ж таки молоде покоління за автономність.

Тобто це лише залежить від безпосередньо адміністративного статусу Гонконгу, бо якщо Китай повністю перебере на себе всі важелі правління в Гонконгу, то, звичайно, важко буде вистояти. Тим паче в такій сфері, як фешн. Але зараз ритм, методи, відношення до моделей тут дуже європейське. 

一 Наостанок хотілося б запитати про тусовки. Я знаю, що вони там гучні, а Гонконг 一 місто ночі.

一 Так, звичайно, все це є. Вечірнє життя Гонконгу, це його прихований моторчик. І навіть при найжорсткішому карантині, коли закрито було все: я, повертаючись з роботи, не могла зайти собі купити води, бо магазин закривався о сьомій вечора, а я поверталась о девʼятій. І мені доводилося купувати воду біля роботи, через весь Гонконг їхати з п’ятилітровою баклашкою води. Навіть в ці моменти люди намагалися влаштовувати якісь приватні вечірки в когось дома, по двоє забігали до клубу, зачиняли все шторами. 

Деякі тусовки моделям оплачують і це суттєвий плюс до покетів. За рахунок цього і виживають, бо ще на покети 800 гонконгських доларів можна прожити, а на 400? Якщо в мене лише на метро за тиждень з роботи на роботу, нікуди не відхиляючись від маршруту, може йти десь 200 гонконгських доларів. Якісь дінери, приватні вечірки, яхти, все це оплачується, було би бажання. Скажу по собі, що напевно сил на це вистачає у людей, які відносно нещодавно приїхали. Мене на це все не вистачає, чесно. Я ще, як виявилося, інтроверт, і мені дуже мало особистого простору, маленька кімната, ти постійно з іншою людиною в ній. А на тусовках багато людей, всі штовхаються, всі хочуть поговорити, то вже буде too much:)