У рамках проєкту Асоціації моделей України щодо запобігання розладів харчової поведінки у моделей ми поспілкувались з дівчатами та хлопцями, які подолали або продовжують долати розлади харчової поведінки. 

Модель, яка поділилась з нами наступною історією воліла залишитись анонімною: «Я брехала занадто багатьом людям про свій стан».

Далі — пряма мова.

Я не планувала бути моделлю і взагалі не вважала себе красивою, була найвищою у класі і постійно сутулилась. У 14 років я пішла у модельну школу, щоб навчитись гарно ходити. Директорка модельної школи була максимально токсичною людиною. Памʼятаю її слова: «Дівчатка, ну як так можна, вам же 14 років, ви маєте бути худенькі, як олівчики!».

Тоді у мене була абсолютно нормальна фігура, при зрості 178 я важила 58 кг, і стегна – 94 см. Для моделінгу параметри завеликі і мене просили схуднути. 

Я пішла у спортзал, і там познайомилась з власницею іншої модельної агенції. Вона комунікувала спокійніше, ніж та попередня, але часом могла сказати: «Та схудніть вже нарешті», казала, що потрібно тримати параметри. Пізніше вона мені надіслала програму по правильному харчуванню: там було декілька PDF-файлів з інформацією про жири, білки, складні та прості вуглеводи. 

Я не дозволяла собі їсти хліб і банани. У тому файлі по правильному харчуванню я прочитала про високий глікемічний індекс і продукти, яких краще уникати: хліб, банани, сухофрукти. Букери в модельній агенції полюбляли радити свої вподобання в їжі: «Ти солиш їжу? Їжу не можна солити, це дуже некорисно». Я продовжувала урізати свій раціон харчування. Могла прийти додому і влаштувати істерику, бо мама додала ложку олії в суп і я його не їла. 

У модельній агенції у Києві я чула багато токсичних та грубих коментарів як по відношенню до мене, так і до інших моделей. Наприклад, дівчині з параметрами стегон 92 см, яка перекушувала бананом в агенції, бо нічого не їла зранку, букерка сказала:

Йти в агенцію 一 це стрес кожен раз: питання «а що ти їси, як ти тренуєшся». Завжди наголошувалось на тому, що голодування шкідливе. І це, здається, робили не для того, щоб захистити моделей, а щоб виправдати себе, якщо хтось отримає РХП. 

У соціальних мережах я дізналась про таблетки для виведення «зайвої» рідини з організму. Перед зйомкою снепів у мене був цілий ритуал: я пила таблетки і нічого не їла 一 приходила максимально зневоднена і худа. Тоді параметри моїх стегон були десь 90 см.

Далі стався невдалий контракт у Мілані, звідки мене відправили додому раніше, бо я не працювала. Потім мені знайшли контракт у Китай, але перед ним я набрала вагу, тому що заїдала стрес після Мілану. Параметри стегон стали десь 92 см. Я почала худнути і у мене вперше зʼявилась булімія. Але уже в Китаї я не продовжила примусове очищення організму, тому що жила в модельних апартах, і це було незручно. Тоді я менше їла і стала веганом.

У Китаї було складно: якщо в Україні ще можуть добирати слова в агенції, у Китаї довго не думають, що сказати. Коли я приїхала на контракт, мені сказали:

За більші параметри позбавляють кишенькових грошей. Я схудла ще більше, параметри стегон були вже 87 см. Я прийшла в агенцію на заміри, і мені сказали, що я занадто худа. А того ж самого дня агентка, яка возила моделей на кастинги, підійшла до мене і сказала, що я товста. Я стояла, пила американо з льодом, ще думала про те, що не буду їсти перед ними, щоб нічого не сказали. Вона тицяє на мою ногу і каже, що я товста, і щоб я не пила нічого.

Я приїхала з Китаю і у мене вже їхав дах. В Україні були Великодні свята, мене зводив з розуму святковий стіл, а я не могла дозволити собі їсти, я ж модель, мені треба постійно бути худою. Я зривалась і ще більше прогресувала булімія. Я потрапила в лікарню з проблемами з жовчним міхуром. Тоді на півроку я взяла паузу у моделінгу.

Через півроку я отримала контракт від іншої міланської агенції і почала готуватись до поїздки. Параметри стегон були 86-87 см і вага 51-53 кг при зрості 180 см. Тоді мене не критикували: агенція була мною задоволена, я була собою задоволена. В агенції в Мілані мені так само нічого не казали, здається, це був найспокійніший період у моделінгу. Але в міланських апартах я жила з моделями, які були худіші і мене це затригерило.

Кожного дня я змушувала себе ходити 20 тисяч кроків, через день займалася у спортзалі. У Мілані я пішла на високоінтенсивний фітнес і пам’ятаю, як тренер у спортзалі постійно запитував, чи зі мною все добре.

Уже їдучи з Мілану я була десь 50 кг. Приїхала додому і продовжила худнути ще до 46 кг. На той момент модельні агенції уже казали, що не будуть зі мною працювати, тому що я нездорово виглядаю. 

Коли я востаннє бачилась зі своєю агенцією, параметри стегон уже були 82 см при зрості 180 см. Це був очищувальний тип анорексії. Я була в стресі і паніці, не могла втримувати їжу всередині організму. «Зʼїла шматок хліба 一 одразу наберу декілька кілограмів». Це звучить абсурдно, але це саме так і було. Ти їсиш, починається люта тривожність, думаєш про те, як ти маєш спалити, відпрацювати з‘їдені калорії.

Так і тривали будні: з підрахунку калорій, обіцянок більше цього не робити, зʼїсти півхолодильника 一 і до туалету. Я стала дуже агресивною і відкидала будь-які намаганння батьків поговорити зі мною чи допомогти. Далі був кайф від відчуття голоду, анорексики ще називають це «почуттям легкості». 

Відносини з сімʼєю

Скажіть повністю психічно здоровій людині, що їй треба схуднути, і ви не побачите, що вона одразу порине у світ РХП. Навіть в моделінгу РХП не виникає на рівному місці, коли тобі кажуть схуднути. Моя мама була не задоволена собою, а мені ще до моделінгу могла радити втягувати живота, брат казав: «Не їж хліба 一 будеш товста». У більшості моделей з розладами харчової поведінки, яких я зустрічала, не було достатньо теплих чи довірливих саме по цій темі відносин з родиною. Тато дуже вірив у мій модельний успіх, я не хотіла його розчаровувати.

Відновлення

Я зрозуміла, що можу вбити себе: почались проблеми з серцем, порушився баланс солей та електролітів в організмі, кожної ночі судоми зводили мені ноги, менструації не було уже два роки.

Тоді у мене ще були якісь зйомки, але я зневірилась, що стану успішною моделлю і буду добре працювати. У мене зʼявились стосунки і я уперше у житті відчула себе коханою та ідеальною, це мені допомогло почати відновлення. Я почала потрохи їсти. Після прийому їжі намагалась якось відволікатись. Мені також допоміг соціальний психолог, я зверталась на безкоштовну психологічну лінію підтримки для підлітків. За півроку мені стало менш тривожно їсти. Коли я розірвала контракт з модельною агенцією 一 видихнула остаточно і зосередилась на своєму здоровʼї та навчанні. 

Через півтора роки я змогла повернутись до своєї нормальної ваги, але тривожність, що я недостатньо худа, все рівно залишалась. У мене був один рецидив, коли мені нещодавно написала модельна скаутка, яка попросила схуднути вже не до нереалістичних параметрів — до стегон 91 см. Тоді РХП зупинила мама, яка приїхала до мене гостювати.

Люди з РХП бувають дуже хорошими брехунами. Я брехала, що зі мною все добре агенції і батькам через почуття провини. Я вдягала висячий, оверсайз одяг, щоб приховати фігуру. 

Як бути?

Я не бачу іншого виходу, як змінити систему. Наприклад, в Америці масмаркети відмовились від співпраці з нездоровими худими моделями. РХП в моделінгу існує тому, що у замовників є попит. Тому що молоді дівчата та хлопці все рівно будуть йти в моделінг, і їм будуть говорити те ж саме, що й нам.

І якщо поряд не буде дорослого, який би контролював взаємодію моделі та агенції, слідкував за тим, як змінюється стан моделі, як вона почувається — ми матимемо ті ж 84% моделей з РХП.